|
|
|
Национальная парламентская библиотека Украины
 |
| Адрес: | ул. Владимирская, 62 |
|
Відвідати це місце варто:
-
Тому що це одна з перших громадських бібліотек Києва.
-
Тому що вона, як і деякі інші київські установи або пам’ятки, була побудована за ініціативою та коштами самих мешканців міста.
-
Тому що в цій бібліотеці зберігаються рідкісні видання, унікальні примірники як української, так і зарубіжної літератури.
-
Тому що фонди цієї бібліотеки нараховують понад 4 млн. примірників.
-
Тому що бібліотека відродилась, незважаючи на руйнування та втрати, спричинені Великою Вітчизняною війною.
-
Тому що Ви побуваєте в будинку, в якому працювало багато видатних учених.
-
Тому що від Радянських часів ця бібліотека унаслідувала однин з найзручніших читальних залів з столами, обтягненими сукном, старовинними зеленими лампами та затишними кріслами.
-
Тому що, якщо Ви отримаєте спеціальний дозвіл, Ви зможете записатись до бібліотеки.
-
Тому що після довгого сидіння у бібліотеці можна розім’ятися прогулянкою по дніпровських схилах у цікавій компанії однодумців.
Міська бібліотека була створена незважаючи на відсутність приміщення для неї. Певно, головною справою було зініціювати увагу до питання, а потім вже думати про необхідні умови. В історії бібліотеки попадаються як сумні так і веселі історії. Кожна з них заслуговує на особливу увагу. Не дивлячись на війни та інші катаклізми те, що справді цінне, завжди вистоїть та дістанеться нащадкам. А, як відомо, однією з найбільших цінностей є знання та книги, які є його носіями та посередниками між ним та людиною.
Свою понад 100-річну історію веде від міської публічної бібліотеки, заснованої 3 березня 1866 р. ініціативними киянами. Засновниками були : : М.В.Юзефович, О.Х.Андріяшев, купці І.М.Зайцев, М.І.Бубнов, І.М.Бродський, М.І.Горовіц, М.Г.Казнаков, О.О.Горват, Г.П.Галаган та ін. Фонди бібліотеки в той час складались з добровільних пожертв і нарохуовували 667 томів та 43 комплекти періодичних видань. Великий внесок до розвитку міської бібліотеки зробив її перший директор С.Г. Ярославський. Саме його стараннями ідея бібліотеки не розчинилась у масі щоденних турбот, а навпаки потужно розвивалась. Він залучав до бібліотечного кола багато меценатів, налагоджував зв’язки з різноманітними установами та організаціями.
На початку радянського періоду історії (у 1921 – 1934 рр.) бібліотека називалась Центральною робітничею книгозбірнею, вже 1934 – 1957 рр. – Обласним методичним центром. 1957 – 1994 рр. – Державна республіканська бібліотека. Але це не міняло суті та призначення цього закладу – освіта, наука та розвиток.
Одразу після свого заснування бібліотека не мала власного місця для «проживання», але, тим не менше, активно розвивалась. На початку XX ст. питання про приміщення постало дуже гостро і громадою було вирішено брати облігаційну позику для будівництва. У 1911 р. воно вже було завершене – виконав цей проект архітектор З. Клаве). Збудована в дусі італійського ренесансу будівля прекрасно виглядала в самому центрі Києва. Вона не тільки не завадила архітектурному обличчю Києва, а й доповнила його.
В часи радянської влади бібліотека перейменовувалась – спочатку на Центральну робітничу бібліотеку ім. РКП(б), 1923 р., а пізніше, у 1934 р. – у державну обласну ім. ВКП(б). В той час вона активно поповнювалась новою літературою, а особливо марксистською. Також до неї кожного року надходили примірники майже усієї виданої літератури у СРСР.
У роки Великої Вітчизняної війни вона зазнала значних втрат. В той час директором бібліотеки була Т.М. Марковська, яка разом зі своїми чоловіком, ризикуючи, намагалась рятувати цінні книжки. Вони змішували видання з різних відділів, вилучали картки цінних книг з каталогу. Та все ж велику кількість видань було перевезено до Німеччини (понад 51 тис. томів). Решта ж книг, на жаль, загинула у пожежах.
У післявоєнні роки приміщення бібліотеки прийшлось відбудовувати практично з нуля, але все ж воно постало майже таким, як було досі. Заново бібліотека була відкрита 1954 р. В радянські часи вона отримала державну відзнаку Трудового червоного прапора – на честь сторіччя з дня створення (1966 р.). Пізніше, вже в часи незалежності України, вона отримала статус Державної бібліотеки України, а з 1994 р. називається Національною парламентською бібліотекою України.
На сьогоднішній день фонд бібліотеки – понад 4 млн. примірників та документів. Кількість користувачів – 100 тис. на рік. Тут зберігається велика кількість рідкісної літератури. Бібліотека тісно співпрацює з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Адміністрацією Президента – готуючи для них необхідні матеріали.
Достопримечательности
|
|
|